Кафедра анестезіології та інтенсивної терапії НУОЗУ імені П.Л. Шупика була заснована в жовтні 1957 року, коли на кафедрі торакальної хірургії Київського державного інституту удосконалення лікарів (зав. кафедри професор М.М.Амосов) був зорганізований перший двохмісячний цикл підготовки лікарів-анестезіологів. На цьому циклі працювали асистентами А.Я.Маловичко і А.Ю.Депутат. В 1958 році на цій кафедрі було відкрито курс анестезіології з програмою, розрахованою на чотирьохмісячну підготовку лікаріванестезіологів. Цей курс очолив доцент А.І.Тріщинський. Саме з його ім'ям пов'язані становлення, розвиток, прогрес і процвітання кафедри. В 1967 році професором А.І.Тріщинським на базі існуючого курсу була створена перша в Україні самостійна кафедра анестезіології в Київському державному інституті удосконалення лікарів.
Засновник кафедри професор А.І. Тріщинський
Заслужений діяч науки України професор Анатолій Іванович Тріщинський беззмінно очолював кафедру до 1996 року. Завдяки його творчому таланту кафедра анестезіології та інтенсивної терапії НМАПО утримувала передові позиції в організації учбового процесу, науково-дослідницькій діяльності, лікувальній і суспільно-корисній роботі. До 2004 року професор А.І. Тріщинський був беззміним Головним анестезіологом МОЗ України, президентом Асоціації анестезіологів України. А.І. Трішинський залишаєтся і зараз головним редактором першого в Україні науково-практичного журналу, присвяченого проблемам анестезіології та інтенсивної терапії "Біль, знеболювання і інтенсивна терапія". Без перебільшення можна стверджувати, що з його ім'ям пов'язані зародження, становлення і розвиток служби анестезіології та інтенсивної терапії в Україні. Ми щиро вітаємо дорогого Анатолія Івановича Тріщинського зі славним ювілеєм створеної ним кафедри, бажаємо йому здоров’я, духовної стійкості нових наукових ідей і вдячних учнів.
Великий внесок у формування анестезіології як самостійної науково-практичної дисципліни зробили хірурги М.М. Амосов, А.Н. Бакулєв,
О.О. Вишневський, І.С. Жоров, П.А. Купріянов, Б.В. Петровський, які розуміли, що подадьший розвиток хірургії, підвищення частоти хірургічних втручань, впровадження нових видів оперативного лікування неможливий без впровадження сучасних видів загального знеболювання, без розробки нових методів анестезіологічного забезпечення, а також без підготовки спеціалістів, які б відповідали не тільки за знеболювання, а й за життя хворих під час значних оперативних втручань (Трещинський А.И. и соавт., 1973). Ці видатні вчені сприяли широкому впровадженню сучасних методів загальної анестезії в своїх хірургічних клініках і ставили перед МОЗ СРСР про доцільність відокремлення анестезіології від хірургії як самостійного фаху і галузі медицини. У 1966 р. Наказом міністра охорони здоров’я СРСР “О мерах по дальнейшему развитию анестезиологии и реаниматологии в СРСР” анестезіологію було виділено як окрему науково-практичну дисципліну. Розвиток нової галузі підтримав тодішній міністр охорони здоров’я України професор В.Д. Братусь.
До 1966 року основною клінічною базою кафедри був Київський НДІ торакальної і серцево-судинної хірургії, а з 1966 року - основною клінічною базою кафедри стає створене вперше в Україні самостійне відділення анестезіології та реанімації з власними штатами і ліжковим фондом, відкрите в той час в клінічній лікарні №14 м. Києва ім. Жовтневої революції (нині Київська центральна міська клінічна лікарня). До 1986 року це відділення виконувало функції Республіканського реанімаційного центру Це була справжня кузня анестезіологічних кадрів для практичної охорони здоров'я. Школу цього відділення пройшла більшість викладачів кафедри анестезіології та інтенсивної терапії НМАПО. 3 1967 року другою основною клінічною базою кафедри стає відділення анестезіології та реаніматології Київської обласної клінічної лікарні.
В цей час на кафедрі і в базових відділеннях працюють великі ентузіасти нової спеціальності, романтики, красиві, талановиті і сміливі люди. Ризикуючи власним життям, для встановлення наукової істини асистенти кафедри В.О.Троцевич і А.П.Рабінер досліджують на собі дію м'язових релаксантів і спростовують постулат про їх аналгетичну дію.
В 1973р., в зв'язку з виникненням необхідності підготовки дитячих анестезіологів, кафедра починає проводити тематичні цикли, присвячені проблемі дитячої анестезії та інтенсивної терапії. В цей час ще однією клінічною базою кафедри стає дитяча лікарня №14 м. Києва. В цьому ж році клінічною базою кафедри стає клінічна лікарня №7 м. Києва.
В 1976 році кафедра анестезіології та інтенсивної терапії КДІУЛ освоює нові клінічні бази в клінічних лікарнях №3, №15 і №23 м. Києва, в 1986 році - в клінічній лікарні №17 м. Києва, в 1987 році - в лікарні швидкої медичної допомоги м. Києва, в 1990 році - в Київському міському центрі охорони здоров'я матері і дитини "Лівобережжя".