Радзіховський Анатолій Павлович — доктор медичних наук, професор кафедри загальної та невідкладної хірургії НУОЗ України імені П. Л. Шупика.
Завідувач кафедри з 1989 по 2015 рр.
Народився 20 лютого 1942 року в місті Тальне Черкаської області, в багатодітній сім’ї. У 1970 році закінчив Київський медичний інститут ім. О.О. Богомольця. З 1970 по 1974 рік працював хірургом у київських міських лікарнях.
Протягом 1974-1989 років пройшов шлях від молодшого, старшого наукового співробітника до завідувача відділом Київського НДІ клінічної та експериментальної хірургії. Доктор медичних наук (1986), професор (1992), заслужений діяч науки і техніки України (1996), заслужений художник України (1993), академік Української академії наук (1993), Академії інженерних наук України (1995), Міжнародної академії комп’ютерних наук і систем (2009), Російської академії проблем безпеки, оборони та правопорядку (2006), почесний академік Національних академій : педагогічних наук Укранїни лауреат Державної премії України (1986), Всеукраїнських премій — «Визнання» (2002), «Золотий Орфей» (2004), імені Платона (2005);медичний олімп (2006)о міжнародних премій — «Дружба» (2002), імені Михайла Ломоносова (2007) та імені Віктора Глушкова (2008). Член Вченої ради НМУОЗ імені П.Л. Шупика, член Спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських і докторських дисертацій за фахом «Хірургія», член президії правління Асоціації хірургів України, член редакційних колегій журналів «Клінічна хірургія», «Український медичний часопис», «Шпитальна хірургія», «Військова медицина», «Хірургія України», «Пластична хірургія», «Медичний всесвіт», «Мистецтво лікування», член Генеральної колегії міжнародного Антикримінального і антитерористичного комітету (МААК) зі спеціальним званням — генерал армії, член Президії правління Українського фонду культури, член президії правління асоціації «Україна — Світ», президент Товариства «Україна — Хорватія», член Національної спілки художників України та член Національної спілки письменників України.
Анатолій Павлович Радзіховський є автором і співавтором 560 наукових праць, зокрема 48 монографій і керівництв, двох двотомних хірургічних атласів, словника, 52 авторських свідоцтв та патентів, 15 методичних рекомендацій. Наукові напрями його діяльності присвячені проблемам хірургічної гастроентерології, гепатології, панкреатології, лімфології, порушенням імунітету в умовах радіаційного впливу, екології. За сорок років хірургічної діяльності виконав близько 25 тисяч операцій, розробив методики низки оригінальних операцій на печінці, жовчних шляхах та підшлунковій залозі. Створив хірургічну школу. Під його керівництвом виконано 5 докторських та 13 кандидатських дисертацій. Зберігаючи лікувальні, наукові та педагогічні традиції кафедри, він впроваджує новітні напрями досліджень хірургічної школи академіка О.О. Шалімова.
Серед відомих його монографій — «Атлас операций на печени, желчевыводящих путях, поджелудочной железе и кишечнике» (1979); На міжнародій висьавці в Лейпцігу (1980р) нагороджений срібною медаллю; «Хирургия печени» (1985); «Свищи поджелудочной железы» (1987); «Лимфогенная детоксикация» (1989); «Острый панкреатит и его осложнения» (1990); «Хирургия поджелудочной железы» (1998); «Рак підшлункової залози та периампулярної зони» (2001); «Релапаротомія» (2001) «Атлас операций на органах пищеварения» (2003, I т., 2005, II т.); На міднародній виставці книги у (2006) в м.Києві нагородженний дипломом «Краща книга України».
За плідну багаторічну працю в галузі охорони здоров’я, науки, культури, мистецтва та особливі заслуги перед українським народом Анатолій Павлович нагороджений багатьма вітчизняними та іноземними орденами й відзнаками, серед них ордени: «За заслуги» III ступеня (1998), ІІ Ступеня (2018) святого Князя Володимира III ст. (1999), II ст. (2000), І ст. (2002), орден Петра Великого (2006, Росія), Миколи Пирогова (2007, Росія), Михайла Ломоносова (2008, Росія), Велика Перемога (2008, Росія)*, Архістратига Міхаїпа (2002), Христа Спасителя (2002), Мальтійський орден Госпігальєрів (2003, Греція), Покрови (2004), орденом «Дружба» (2006), вищим орденом МААК «Лицар Вітчизни» (2007), Станіслова II ст., двічі — золотою зіркою «Герой козацького народу» (2009, 2011), почестним званням “Народний герой України” (2020), Почестними відзнаками міністерства оброни, Київського міського голови, Українського фонду культури, асоціації хірургів України-медаллю академіка О.О,Шалімова, орденом «Золоте серце» (Азербайджан 2011) та ін. Має почесні грамоти Верховної Ради України (2005), Кабінету Міністрів України (2002), Міністерства охорони здоров’я України (2006), Міністерства культури України (2007), президентів Хорватії (2001) і Азербайджану (2010). Є відмінником охорони здоров’я (1984), відмінником освіти (2004), Винахідник СРСР (1986).
В особі Анатолія Павловича Радзіховського медичне покликання поєдналося з яскравим художнім хистом. Цей рідкісний симбіоз талантів спричинився до становлення його як видатного наукового медичного графіка. Цей жанр, що корінням сягає творчості великого Леонардо, в різні часи розвивали видатні хірурги Ілля Васильович Буяльський, Микола Іванович Пирогов, Валентин Феліксович Войно-Ясенецький.
Навчальні посібники та монографії з хірургії, ілюстровані ним, посідають почесне місце в науковому доробку української хірургії. Особливо слід відзначити два двотомні хірургічні атласи, створені у співавторстві з академіком О. Шалімовим, що узагальнили передовий досвід вітчизняної та світової медицини. Так, «Атлас операций на органах пищеварения» у 2-х томах одразу після виходу в світ став бібліографічною рідкістю. Адже його використовують сьогодні в своїй практиці й удосконаленні провідні хірурги всіх розвинених країн. Як медичний науковий графік, Радзіховський розпочав свою візію з ілюстрування монографій Т.М. Матяшина «Пластика стравоходу товстою кишкою» (1971) та «Ускладнення апендектомії» (1973).
Поряд з науковою графікою Анатолій Павлович чимало часу присвячує й живопису. Він є автором більше 350 живописних та графічних творів, які експонувалися на 26 персональних, а також багатьох міжнародних художніх виставках.
Анатолій Радзіховських автор ряду публіцистичних, літературно-художніх і поетичних видать «Человечество против человека» (2002); «Счастье жить» (2002); «Общая патология человека» (2006); «Дарую счастья Жить» (2012); «Спалах Болю» (2017); Палітра почуттів (2019, 2020); «Слово поета безсмертне (2021), а також повістей і оповідань: «Дума про батьків» (2017), «Штрихи до портрету Вчитля- Академіка О.О.Шалімова» (2018), «Щасливий шеврон» (Про В.Д.Братуся)(2019) а також нариси про професорів: В.Й.Акімова М.І Коломійченко, Д.Ф. Скрипниченка, В.В.Крижевського, так історичні розвідки про Національну академію післядипломної освіти імені П. Л. Шупика (1996).
За творчі досягнення в літературі і образотворчому мистецтві був нагородженний престижими іменними преміямі, золотою медаллю Національної академії містецв України, почесними грамотами міністерства культури, національних спілок: художників і пісьменників України, а також почесною відзнакою НСП України.