Якщо розглянути історичний шлях Національного університету охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, то серед її засновників знайдемо імена, на той час широко відомих, визнаних у Києві та за його межами фахівців професорів: Г. Ф. Писемського (1862-1937) і В. Л. Лозинського (1943).
Саме вони стали на чолі кафедри акушерства і гінекології, однієї з чотирьох перших, що були засновані в інституті професійної спілки медичних працівників.
Талановитий учень академіка Г. Є. Рейна (1854-1942), професор Григорій Федорович Писемський очолював кафедру, власне її акушерський підрозділ, до 1937 року. Одночасно він керував кафедрою акушерства і гінекології №1 Київського медичного інституту (нині Національний медичний університет імені О. О. Богомольця) і лише у 1930 р. поступився своєму учню, професору Олександру Івановичу Крупському (1875-1943), який до цього працював директором факультетської акушерсько-гінекологічної клініки Одеського державного медичного інституту.
Професор В. Л. Лозинський, багаторічний секретар Київського наукового товариства акушерів-гінекологів, керував гінекологічним підрозділом кафедри. Обидва професори уособлювали кращі зразки людяності і професійних лікарських якостей, властиві їх талановитим попередникам за університетською клінікою професорам О. О. Муратову, Г. Г. Брюно та іншим.
Необхідно особливо відзначити спроби колективу кафедри зберегти і вдосконалити досвід попередників. Ще 22 березня 1880, коли Георгій Єрмолайович Рейн на виборах у приват-доценти Медико-хірургічної академії прочитав дві пробні лекції "Про іннервації матки" та "Про сечоводо-маткові фістули", були закладені основи реконструктивно-відновлювальної хірургії в акушерстві та гінекології на весь наступний 17-річний період його плідної діяльності на кафедрі акушерства і жіночих хвороб Київського університету св. Володимира (1883-1900). Цілком природно, що саме цей напрям було покладено його послідовниками, професорами Г. Ф. Писемським і В. Л. Лозинським, в основу наукових розробок і програм підвищення кваліфікації лікарів.
У 1935 році кафедра була поділена навпіл. Кафедру акушерства і гінекології № 1 очолив професор Г. Ф. Писемський, кафедру акушерства і гінекології № 2 - професор В. Л. Лозинський. Такий поділ зберігався в до-і повоєнний час. Професор В. Л. Лозинський очолював кафедру до другої світової війни і трагічно загинув у 1943 році під час окупації Києва.
З ім'ям професора Федора Омеляновича Петербурзького, який очолив кафедру в 1959 р. і працював на ній близько 15 років, пов'язане становлення кафедри на платформі хірургічної реабілітації функцій тазових органів, яка є головним напрямом наукової роботи колективу і сьогодні.
Після Ф. А. Петербурзького кафедрою акушерства і гінекології № 2 завідував професор Анатолій Олександрович Давиденко під опікою якого було створено перший в Радянському Союзі спеціалізований Центр діагностики та лікування трофобластичної хвороби та видана також перша в СРСР монографія, присвячена хоріонепітеліомі.
У 1985-2006 рр. кафедру очолював учень професорів І. І. Грищенко (Харків) та В. М. Савицького (Київ) професор С. С. Леуш. В цей час кафедра акушерства та гінекології №2 була перейменована в кафедру акушерства та гінекології №1.
З 2006 по 2011 р. кафедру очолював професор О. М. Юзько, завдяки йому перелік навчальних, наукових, лікувально-практичних програм кафедри відчутно збагачено досвідом ендоскопічних втручань і сучасних репродуктивних технологій.
У 2011 році кафедру очолив професор О. В. Голяновський, під керівництвом якого активізувалися процеси вдосконалення технологій і підходів до безперервного професійного вдосконалення лікарів на принципах доказової медицини, почали впроваджуватися в клінічну практику новітні технології оперативних втручань (аргоно-плазмова коагуляція тканин), методики органозберігаючого хірургічного гемостазу і почалася модернізація матеріально-технічної бази кафедри .