Сьогодні сторінки історії розкажуть про видатну людину, Лікаря з великої літери: хірург-кардіолог, письменник, автор новаторських методик в кардіології, автор дискусійних робіт з геронтології, проблем штучного інтелекту і раціонального планування суспільного життя.
Впізнали хто це?
Так! Це - Микола Михайлович Амосов!
А ви знали що:
- у 2000 році він увійшов у першу десятку особистостей, які визначили вигляд країни у ХХ столітті;
- його ім'я перебуває поряд із Гіппократом, Миколою Пироговим, Робертом Кохом, Зиґмундом Фрейдом, Володимиром Бехтєрєвим, які входять до списку ста великих лікарів людства;
- на його честь названо астероїд, відкритий 8 жовтня 1969 року;
Національною Академією наук України засновані:
- Премія НАН України імені Амосова Миколи Михайловича, яка вручається Відділенням біохімії, фізіології і молекулярної біології НАН України за видатні наукові роботи в галузі кардіо- та судинної хірургії і трансплантології;
- Премія НАН України імені Амосова Миколи Михайловича, яка вручається Відділенням інформатики НАН України за видатні роботи в галузі біокібернетики, проблем штучного інтелекту та розробки нових інформаційних технологій;
- 26 листопада 2013 року — Національний банк України у серії «Видатні особистості України» випустив срібну ювілейну монету «Микола Амосов» номіналом 5 гривень, з посвятою "легенді світової науки, видатному вченому в галузі медицини та біокібернетики, громадському діячеві, академіку Національної академії наук та Академії медичних наук України, засновнику і директорові Інституту серцево-судинної хірургії — Миколі Михайловичу Амосову".
І трохи біографічних моментів, щоб відчутим ближче цю славетну людину:
Микола Михайлович народився 6 грудня 1913 року в селі Вільхове Вологодської губернії. Мати Амосова, Єлизавета Кирилівна все життя працювала акушеркою на медичному пункті в селі Вільхове.Батько, учасник Першої світової війни, повернувся з німецького полону тільки в 1919 році.
Початкову школу Микола закінчив у рідному селі. У 1932 році він отримав диплом техніка та близько трьох років працював на 2-й Архангельській електростанції механіком, а в 1934 році Амосов вступив до Всесоюзного заочного індустріального інституту (ВЗІІ) в Москві.
Разом із захопленням технікою Микола Амосов цікавився медициною.
У 1935 році він вступив до Архангельського державного медичного інституту, який закінчив із відзнакою. Там він познайомився з видатним фізиком В.Є. Лашкарьовим, який відкрив йому «світ парапсихології».
Микола Михайлович хотів поступити в аспірантуру на кафедру фізіології, але місце було тільки на кафедрі військово-польової хірургії. Так, практично випадково, за словами самого Амосова, він потрапив у хірургію. Але з ряду причин Амосов залишив аспірантуру і поїхав до Череповця, де почав працювати ординатором хірургічного відділення міжрайонної лікарні. Одночасно викладав у фельдшерсько-акушерській школі. У вільний час готувався до захисту диплома у ВЗІІ, проектуючи літак з турбопаровим двигуном. ВЗІІ Амосов закінчив у 1940 році з відзнакою.
У 1941 році Амосов був призваний до лав Червоної Армії. Його відразу ж призначили провідним хірургом у Польовий Пересувний госпіталь (ППГ), в якому він працював протягом всієї війни на багатьох фронтах - Західному, Брянському, Білоруських фронтах, а також на Далекосхідному фронті.
За час війни Амосов зібрав матеріал для кандидатської дисертації на тему «Про поранення колінного суглоба», яку захистив в 1948 році.
Молодого лікаря призначили завідувати операційним відділенням у Москві в Інституті ім. М. Скліфосовського. В цей час в лікарні було багато непрацюючих апаратiв, що стало справжнім викликом для інженера.
З 1947 року Микола Михайлович працював головним хірургом Брянського обласного відділу охорони здоров'я та одночасно керував хірургічним відділенням обласної лікарні. Тут, поряд з іншими розділами хірургії, Амосов цілеспрямовано займався проблемами грудної хірургії, в той час ще мало вивченими в СРСР.
Він широко і успішно став оперувати хірургічні та онкологічні ураження легенів, стравоходу, кардіального відділу шлунка. Результати його операцій були тоді одними з найкращих у Радянському Союзі. Про цей період хірург зберігав дуже світлі спогади: відмінна робота, відмінні люди, багато складних хворих і операцій. Але найголовнішим досягненням Амосова в Брянську стала розробка самостійної методики резекції легенів - при абсцесах, раку і туберкульозі.
Восени 1952 року Микола Михайлович із дружиною Лідією переїхали до Києва, куди його запросив для керівництва спеціально створеною клінікою торакальної (грудної) хірургії директор київського Інституту туберкульозу О.С. Мамолат.
Амосов захистив докторську дисертацію на тему: «Пневмонектомії і резекції легенів при туберкульозі» та у 1955 році заснував і очолив першу в Радянському Союзі кафедру грудної хірургії для вдосконалення лікарів, з якої пізніше виділилася кафедра анестезіології. Тут були підготовлені сотні фахівців - грудних хірургів та анестезіологів.
У 1956 році в житті хірурга сталася велика подія: народилася дочка Катя. Любов до дочки стала найсильнішим почуттям у його житті. Виховував її згiдно з наукою: у три роки вона вже вміла читати, рано пристрастилася до книжок, iз чотирьох років - англійська. Театри, музеї, виставки, поїздки до Москви, Ленінграда, навіть до Німеччини. А головним у вихованні були бесіди і любов.
У 1957 році після поїздки на конгрес хірургів в Мексику, де була показана операція на серці з апаратом штучного кровообігу (АШК), Амосов «загорівся ідеєю» створити власний АШК. Разом зі своїми співробітниками - лікарем І. Лісовим, інженерами-конструкторами О. Мавродієм і О. Трубчаніновим він розробив надійний, придатний для широкого використання апарат штучного кровообігу «серце-легені» і впровадив його в практику одним з перших в СРСР.
У 1959 році, будучи вже відомим хірургом, Микола Михайлович заснував і очолив відділ біологічної кібернетики в Інституті кібернетики Академії наук УРСР.
Під його керівництвом були проведені фундаментальні дослідження систем саморегулювання серця, проведено розробку і побудову фізіологічної моделі «внутрішнього середовища організму» людини, моделювання на ЕОМ основних психічних функцій і деяких соціально-психологічних механізмів поведінки людини.
Майбутнє медицини вчений пов'язував із досягненнями суміжних наук - біології, фізики, хімії, кібернетики. Остання, на його переконання, повинна була поставити медицину в ряд найбільш точних наук. Цікавим є його погляд на людський організм з позицій біокібернетики: «Людина - це складна система, яка самонавчається і самоорганізовується. Вона працює за численними, суворо визначеними програмами. Якщо розвиток організму йде у відповідності з програмою, людина здорова. Хвороба ж - не що інше, як руйнування програми під впливом біологічних, фізіологічних та інших чинників».
Головним завданням медицини майбутнього Амосов вбачав у знаходженні шляхів штучного регулювання організму, у приведенні його у відповідність із заданою програмою. Мрією вченого було створення штучного розуму.
На початку 1962 року Миколу Амосова обрали член-кореспондентом Академії медичних наук СРСР за пропозицією самого президента Академії О.М. Бакулева. Тоді Микола Михайлович був вперше обраний депутатом Верховної Ради СРСР і обирався ще чотири наступних терміни.
З 1962 року почав писати книги. Амосов описав свої почуття на папері, а потім дав прочитати рукопис своєму другові письменнику Дольд-Михайлику, який допоміг надрукувати розповідь у журналі. Так з'явилася перша глава із згодом всесвітньо відомої, перекладеної на багато мов книги «Думки і серце». Після цього з-під пера Амосова вийшло ще багато книг: «Записки з майбутнього», «ППГ 22-66. 3аписки військового хірурга», «Книга про щастя та нещастя», «Голоси часів», «Роздуми про здоров'я», які неодноразово видавалися, як в СРСР, так і закордоном.
У 1963 році Микола Михайлович першим у Радянському Союзі здійснив протезування мітрального клапана серця, а в 1965 році створив і вперше в світі впровадив у практику антитромботичні протези серцевих клапанів. Ним створені ряд нових методів хірургічного лікування пороків серця, оригінальні моделі апаратів штучного кровообігу.
На початку 70-х Микола Михайлович, захворівши на туберкульоз, лікувався в Старокримському санаторії. Повністю вилікувавшись від недуги, організував у санаторії пульмонологічне хірургічне відділення. Неодноразово приїжджаючи на два-три місяці в Старий Крим до своїх родичів, Амосов привозив з собою своїх учнів і навчав їх лікувати хворих на туберкульоз. Сам неодноразово робив операції, як у санаторії так і в Старокримській міській лікарні.
Влітку 1982 року знаменитий хірург оголосив, що на все літо залишає хірургію і буде займатися тільки кібернетикою, причиною стало нервове напруження і небажання миритися зі смертями пацієнтів. Він жив на дачі три місяці - конструював моделі суспільства і їздив на семiнари у свій відділ. Тільки в листопадi почав потроху оперувати. Поступово все повернулося до звичайного розкладу життя.
У 1983 році клініка серцево-судинної хірургії Київського НДІ туберкульозу та грудної хірургії реорганізована в Київський НДІ серцево-судинної хірургії МОЗ УРСР. Амосов, з 1968 року обіймав посаду заступника директора, став директором новоутвореного інституту і працював на цій посаді до 1989 року. У клініці, створеній цим талановитим хірургом, проведено близько 7000 резекцій легенів, понад 95 000 операцій, пов'язаних з вадами серця, у тому числі близько 36 000 з апаратом штучного кровообігу.
Влітку 1985 року у Миколи Михайловича почалися проблеми з серцем. Потрібен був стимулятор, але Амосов відмовлявся його ставити, поки не розвинулася гіпертонія. Під новий рік він передав Iнститут заступнику і поїхав на операцiю в Каунас, до Ю. Бредикуса. Операція пройшла успішно, і до середини лютого 1986 року хірург уже повернувся до звичайного життя.
У 1988 року, коли Амосову виповнилося 75 років, він вирішив залишити посаду директора Інституту, але продовжувати операцiї. Раз на тиждень він оперував з АШК. Тільки в 1992 році Микола Михайлович Амосов остаточно перестав оперувати.
Взимку 1998 року стан його серця погіршився. У травні Амосову зробили операцію в Німеччині. Обстеження підтвердило різке звуження аортального клапана й ураження коронарних артерій. 29 травня німецький професор вшив хірургу біологічний штучний клапан i наклав два аортокоронарних шунта. Операція закінчилася успішно, через три тижні Амосов повернувся додому.
Життя вченого обірвалося на 90-тому році життя, 12 грудня 2002 року від обширного інфаркту міокарда
Будучи одним з найвідоміших у світі хірургів, Амосов вважав головною справою свого життя операції на стравоході, легенях, а особливо на серці. Він завжди брався за скальпель при загрозі швидкої смерті хворого, часто в умовах, коли ніхто інший їх зробити не міг.
Піонер кібернетичних досліджень в СРСР, Амосов розробляв комп’ютерні моделі організму людини, працював над «штучним інтелектом» і намагався побудувати модель «оптимального суспільства». Після себе вчений залишив близько 400 наукових праць, в тому числі 20 монографій з питань захворювань серця і судин, нагнійних захворювань і туберкульозу легенів, робіт, присвячених проблемам фізіологічної, соціологічної та психологічної кібернетики.
Провідний фахівець відділу комунікацій НМАПО імені П.Л. Шупика
Катерина Бовсуновська
За матеріалами:
https://amosovinstitute.org.ua/