Нещодавно у м. Києві за ініціативи ГО "Українська ліга розвитку паліативної та хоспісної допомоги" та НУОЗ України імені П.Л. Шупика, за підтримки: Верховної Ради України, МОЗ України, Мінсоцполітики України, НСЗУ та інших організацій відбувся ІV Національний конгрес з паліативної та госпісної допомоги з міжнародною участю «Війна і ми. Паліативна допомога в Україні: виклики, ризики та перспективи».

Сьогодні саме паліативна та госпісна допомога (далі – ПГД) є сучасним пацієнт-сім’я-орієнтованим гуманістичним підходом, який найбільш адекватно забезпечує потреби та належну якість життя важкохворих, а часто інкурабельних пацієнтів та їхніх рідних, сприяє збереженню людської гідності наприкінці біологічного життя, про що переконливо свідчить більше як 70-річний досвід Великої Британії, Німеччини, Польщі, Угорщини, Словаччини, США, Канади, Австралії та інших країн світу.

На відкритті Конгресу, яке відбулося в МОЗ України, виступили Міністр охорони здоров’я України Віктор Ляшко, голова НСЗУ Наталія Гусак, віцепрезидент НАМН України, академік НАМН України, член-кор. НАН України професор Василь Лазоришинець, Виконавчий Директор Європейської Асоціації паліативної допомоги (EAPC) Джулі Лінг, проректор НУОЗ України імені П.Л. Шупика професор Раїса Моісеєнко, Президент Національної академії педагогічних наук України Василь Кремень та інші. У роботі 2 пленарних засідань, 7 секцій з основних складових та напрямків розвитку ПГД і 2 круглих столів Конгресу, які відбулися у змішаному форматі, взяли участь народні депутати, представники центральних органів виконавчої влади, провідні науковці, лікарі-практики, фахівці не тільки в галузі медицини, а й юристи, священнослужителі і філософи, військові медики, доповідачі з Великої Британії, Німеччини, Словаччини, які поділились досвідом системи ПГД в своїх країнах. Понад 30 доповідей були представлені співробітниками НУОЗ України імені П.Л. Шупика. Під час секційних засідань учасники Конгресу розглянули клінічні, психологічні, духовні засади розвитку системи ПГД в умовах війни, соціальну складову паліативної допомоги, особливості її надання дітям та на рівні первинної медико-санітарної допомоги, у тому числі розвиток паліативної допомоги в Україні крізь призму права.

За результатами обговорень була прийнята Резолюція ІV Національного конгресу з паліативної та госпісної допомоги, яка буде направлена до Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, Офісу Президента і НАМН України, до регіональних організацій ГО "Українська ліга розвитку паліативної та хоспісної допомоги" для визначення основних напрямків розвитку ПГД в Україні. 

Слід зазначити, що завдяки фінансуванню в рамках Програми медичних гарантій впродовж останніх трьох років кількість закладів охорони здоров’я, які підписали контракти з НСЗУ на надання стаціонарної і амбулаторної паліативної допомоги, зросла більше як у 15 разів, і станом на листопад 2023 р. становила 1447 закладів (676 – стаціонарної і 771 – мобільної паліативної допомоги). У 2023 р. в Україні майже 130 тис. пацієнтів отримали ПГД, з яких стаціонарну паліативну допомогу отримали 70 328 пацієнтів, а мобільну паліативну – 59 151 пацієнт. При цьому сума коштів, яку НСЗУ відшкодовує медзакладам за одного пацієнта, щорічно зростає й у 2023 році становить майже 19 тисяч гривень. У серпні 2023 р. набув чинності оновлений Реєстр лікарських засобів та медичних виробів, які підлягають реімбурсації. До реєстру включили 6 препаратів морфіну для паліативних пацієнтів – чотири безоплатні та два з доплатою. Отже нагальна проблема сьогодення – забезпечити якість надання ПГД.

Нові проблеми і виклики для служби ПГД України – збільшення паліативних пацієнтів з числа військовослужбовців і цивільних осіб, у т. ч. внутрішньо переміщених осіб, які зазнали поранень, фізичних та психічних травм і важких, часто невиліковних захворювань на фронті, через терористичні обстріли, на тимчасово окупованих територіях тощо.  

ВООЗ визначає, що паліативна допомога – це підхід, що дозволяє поліпшити якість життя пацієнтів та їхніх сімей, які зіткнулися з проблемами, пов'язаними із захворюванням, що загрожують життю, шляхом запобігання та полегшення страждань за рахунок раннього виявлення, ретельної оцінки та лікування болю та інших фізичних симптомів, а також надання психосоціальної та духовної підтримки. Надання паліативної допомоги засноване на принципі поваги до людської гідності та спрямоване на надання практичної підтримки родинам паліативних пацієнтів. Обов’язок держави забезпечити доступ до паліативної допомоги всім пацієнтам, незалежно від віку, нозологічної категорії захворювання, соціального статусу, національності, релігійних та політичних переконань, місця перебування.