- Деталі
Кафедра терапії, вік-асоційованих захворювать і діабетології
свої витоки бере з кафедри геронтології і геріатрії ,
яка була організована у 1970 році на базі Інституту геронтології–
перша єдина протягом ряду років.
Кафедра була створена видатним вченим Дмитром Федоровичем Чеботарьовим.
Завідувачами кафедри були і є видатні постаті вітчизняної медицини:
- 1970-1972 роки - академік АМН СРСР Д. Ф. Чеботарьов
- 1972 – 1974 роки -академік НАМН України, член-кор. НАН, професор О. В. Коркушко
- 1974 - 1990 роки – професор О. Г. Калиновська
- 1990 - 2002 роки - лауреат Державної премії України, професор А. В. Токар
- 2002 – 2021 роки - професор Л. А. Стаднюк,
- 2021-2023 роки – професор А. Е. Дорофєєв,
- З 1 грудня 2023 року кафедру очолює член-кореспондент НАМН України, обраний за спеціальністю «діабетологія» 13.09.2010 р., доктор медичних наук (1997 р.), професор (2006 р.), заслужений діяч науки і техніки України (2008 р.) - Маньковський Борис Микитович
Чеботарьов
Дмитро Федорович
У 1970 році з метою підвищення кваліфікації лікарів з геронтології та геріатрії у Київському інституті удосконалення лікарів на базі Інституту геронтології АМН СРСР була організована кафедра геронтології та геріатрії – перша та єдина протягом кількох років.
Першим завідувачем кафедри був (за сумісництвом) директор Інституту геронтології, академік АМН СРСР
Дмитро Федорович Чеботарьов – клініцист широкого профілю, послідовник академіків М. Д. Стражеска та В. М. Іванова. З ім’ям визначного вченого та організатора науки пов’язані досягнення в світовій науково-медичній спільноті, становлення геріатрії як нового розділу медицини, розвиток клінічної фізіології у віковому аспекті, розробка форм організації медико-соціальної допомоги людям похилого віку та навчання медичних працівників основам геронтології та геріатрії.
Д.Ф. Чеботарьов - Заслужений діяч науки України (1964), лауреат Державної премії України (1984) та Міжнародної премії з геронтології ім. Ф. Верцара (1986). В 1961 р. обраний членом-кореспондентом AMH CPCP, У 1965 році Д.Ф. Чеботарьов став дійсним членом АМН СРСР (з 1992 року – РАМН), обраний академіком НАН України (1992), АМН України (1993), членом Німецької академії природознавства.
Дмитро Федорович був нагороджений орденом орденами Президента України «За заслуги» ІІІ ступеня (1998), Дружби (2003), Почесною грамотою Верховної Ради України (1964), медаллю Всесвітньої організації охорони здоров'я (1984), почесними медалями Європейського регіонального бюро ВООЗ, товариств геронтологів США, Німеччини та інших країн. Міжнародним біографічним інститутом (США) та Міжнародним біографічним центром (м. Кембридж, Велика Британія). У 1963-1988 рр. очолював Всесоюзне науково-медичне товариство геронтологів та геріатрів, був радником ВООЗ та Центру соціального розвитку та гуманітарних питань ООН, членом виконавчого комітету Міжнародної асоціації геронтологів, членом правління Всесоюзного та Українського товариств терапевтів та кардіологів, членом Німецької Академії природознавства «Леопольдіна», почесним членом національних товариств геронтологів Болгарії, Німеччини, Угорщини, Польші, Італії, Бразилії, Чехословаччини, членом редакційних колегій багатьох вітчизняних та закордонних журналів. Довгі роки він був почесним членом товариств геронтологів Німеччини, Угорщини, Чехії, Польщі, Болгарії та інших країн, а також був членом редколегій п'яти журналів з геронтології .
За видатні заслуги у розвитку геронтології у світі Д. Ф. Чеботарьова нагороджено медаллю ВООЗ та Міжнародною премією (медаллю) ім. Ф. Верцара. Міжнародною вченою радою при Американському біографічному інституті Д. Ф. Чеботарьов був названий «Людиною року-1997».
Ім'ям академіка Д. Ф. Чеботарьова названо Інститут геронтології НАМН України.
Д. Ф. Чеботарьов – автор близько 400 робіт, з яких 10 підручників та 9 монографій.
Серед них перша в країні монографія «Серцево-судинна система при старінні» (1967), перший посібник для терапевтів «Геріатрія в клініці внутрішніх хвороб» (1976), перший посібник для середнього медичного персоналу «Догляд за хворими літнього та старечого віку» (1975). Монографію «Геріатрія в терапевтичній практиці» (1993) відзначено премією ім. М. Д. Стражеска НАН України (1995). Дмитро Федорович був редактором першого в країні посібника для лікарів «Основи геронтології» (1969), «Довідника по геріатрії» (1972), тритомного радянсько0німецького посібника по геронтології німецькою мовою (1978). Під його редакцією видано 28 збірок наукових праць Інституту, які отримали широке визнання у науковому світі.
Під керівництвом Дмитра Федоровича виконано 40 дисертацій, серед яких - 13 докторських.
Коркушко
Олег Васильович
В період 1972 – 1974 років кафедру очолював академік НАМН України, член-кор. НАН, професор Коркушко Олег Васильович – видатний український учений-терапевт і геронтолог, доктор медичних наук (1969), професор, академік НАМН України (1994), член-кореспондент НАН України (1992), Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державних премій УРСР (1984) та України (1997, 2003). Створив авторитетну наукову школу, підготувавши 20 докторів наук та 69 кандидатів наук.
Академік О.В. Коркушко автор понад 900 наукових праць, у тому числі 17 монографій. Серед них – «Передчасне старіння людини», «Клінічна кардіологія в геріатрії», «Гіпоксія і старіння», «Серцево-судинна система і вік», «Неспецифічні захворювання легенів в геріатричній практиці», «Система згортання крові при старінні», «Геріатрія в терапевтичній практиці», «Пептидні препарати тимуса і епіфізу в профілактиці пришвидшеного старіння», «Аналіз варіабельної ритму серця в клінічній практиці: вікові аспекти», «Передчасне старіння: фактори ризику, діагностика, засоби попередження, метаболічна терапія», «Пінеальна залоза. Шляхи корекції при старінні», «Тромбоцити: фізіологія, морфологія, вікові і патологічні особливості, антитромбоцитарна терапія».
Калиновська
Олена Григорівна
У 1974 році завідувачем кафедри було обрано професора О.Г. Калиновську.
Олена Григорівна Калиновська – лікар-геронтолог, доктор медичних наук (1973), професор (1977), завідувачка кафедри геронтології Київського інституту удосконалення лікарів (1972–1991). У 1964 р. захистила кандидатську дисертацію «Об изучении функций сердца у больных ожоговой болезнью по данным электрокардиографии», а в 1972 р. – докторську дисертацію «Функциональное состояние почек при старении». Вивчала зміни функцій нирок при старінні, проблеми вікової фармакотерапії. Медичну освіту О. Г. Калиновська здобула в Одеському та Київському медичних інститутах. У 1961–1999 рр. працювала (з перервою) в Інституті геронтології АМН України, зокрема на посаді старшого наукового співробітника. У 1971–1992 рр. працювала в Київському інституті удосконалення лікарів.
Олена Григорівна Калиновська є автором понад 200 наукових публікацій, зокрема 9 монографій
Токар
Анатолій Васильович
У 1990 році кафедру очолив Лауреат Державної премії України, професор Анатолій Васильович Токар (1936) - Заслужений діяч науки і техніки України (1993), доктор медичних наук (1971), професор (1980), завідувач кафедри геронтології і геріатрії (1990–2002). У 1959 р. закінчив Київський медичний інститут. У 1971 р. захистив докторську дисертацію «Артеріальна гіпертонія і вік (питання гемодинаміки)».
Учень професора А.Л. Міхньова і академіка Д.Ф. Чеботарьова. Автор 232 наукових праць, у т. ч. 6 монографій. Науковий напрям: артеріальний тиск та функція серця і вік (в нормі і патології), біологічний вік людини та вікозалежна патологія, медико-соціальні проблеми постаріння населення. Під його керівництвом виконані 3 докторських і 27 кандидатських дисертацій. Лауреат Державної премії України (1984), Голова вченої ради МОЗ України (1992–1995), головний геріатр МОЗ України (1977–1992).
З 2001 року кафедра стала називатися кафедрою терапії та геріатрії.
Стаднюк
Леонід Антонович
У 2002 році завідувачем кафедри обрано професора Леоніда Антоновича Стаднюка — доктор медичних наук (1991), професор (2003), завідувач кафедри терапії і геріатрії (з 2002 р.).
У 1974 році закінчив з відзнакою лікувальний факультет Київського медичного інституту за спеціальністю «Лікарська справа», після чого працював в Ірпінській міській лікарні, потім став науковим співробітником Київського НДІ кардіології. В 1983 році захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю кардіологія «Функціональний стан міокарда і коронарний кровообіг у хворих на ішемічну хворобу серця з супутньою гіпертонічною хворобою», в 1991 році отримав науковий ступінь доктора медичних наук за спеціальністю кардіологія «Функція і кровопостачання гіпертрофованого лівого шлуночка при ішемічній хворобі серця».
З 1993 по 2002 роки він професор кафедри кардіології і функціональної діагностики Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика, потім завідувач кафедри терапії і геріатрії (2002-2021) та директор Державного навчально-методичного геріатричного центру Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика (з 2005 по 2016 р.).
Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2007). Нагороджений ювілейною медаллю імені М.Д. Стражеска НАМН України «За вагомий внесок в кардіологію» (2001). Серед наукових інтересів найбільше уваги приділяв ехокардіографії і магнітокардіографії, був одним із засновників служби ехокардіографії в Україні. Cфера наукових інтересів охоплювала різні аспекти кардіології геріатрії і терапії. Серед методів дослідження найбільше уваги приділяв ехокардіографії і магнітокардіографії. Автор 283 наукових праць, у т. ч. монографій, 5 навчальних посібників, 10 винаходів. Під його керівництвом виконані 6 кандидатських дисертацій. У липні 2005 р. він також очолив створений за наказом МОЗ України Державний навчально-методичний геріатричний центр (ДНМГЦ) як структурний підрозділ Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика на базі Інституту геронтології АМН України, основною функцією якого було проведення організаційно-методичної роботи зі стандартизації та проведення до- та післядипломної геріатричної підготовки медичних та соціальних працівників, а також волонтерів та населення для системи медико-соціальної допомоги людям похилого віку. Був Директором Державного навчально-методичного геріатричного центру (2005–2016), головним геріатром МОЗ України (2006–2016). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2007). Нагороджений ювілейною медаллю імені М.Д. Стражеска НАМН України «За вагомий внесок в кардіологію» (2001).
Дорофєєв
Андрій Едуардович
З 2021 по 2023 очолював кафедру професор Дорофєєв Андрій Едуардович - лікар-терапевт, доктор медичних наук (2004), професор (2006). Закінчив Донецький медичний інститут (1993), де відтоді і працював.
Науковий напрям діяльності-функціональні і запальними захворюваннями кишківника, лікування гастроентерологічних захворювань та супутніх патологій, які можуть призводити до змін кишкової флори.
Підготовлено:1 доктор наук, 6 кандидатів наук, 3 доктора філософії, має 423 наукові праці, 11 патентів на винахід та 17 підручників і навчальних посібників
h-індекс Scopus -15
Маньковський
Борис Микитович
З 1 грудня 2023 року кафедру очолює член-корреспондент НАМН України, обраний за спеціальністю «діабетологія» 13.09.2010 р., доктор медичних наук (1997 р.), професор (2006 р.), заслужений діяч науки і техніки України (2008 р.) У 2024 році Указом Президента України нагороджений орденом Ярослава Мудрого V ступеню (указ Президента України 16/2024).
Маньковський Борис Микитович, який з 2009 р. по 2023 рік. завідував кафедрою діабетології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика.
Основними напрямками наукової діяльності є наступні:
- Вивчення механізмів розвитку вік-асоційованих кардіоренометаболічних захворювань
- Дослідження особливостей генотипу та фенотипу, які можуть обумовлювати особливості перебігу захворювання, схильність до розвитку гострих та хронічних мікро- та макросудинних ускладнень у хворих на цукровий діабет 1 та 2 типів
- Оцінка поліморфізму генів у хворих на цукровий діабет з ознаками діабетичної нейропатії та ангіопатії
- Дослідження особливостей перебігу та розробка ефективних методів лікування кардіоваскулярних ускладнень цукрового діабету та переддіабету;
- Вивчення факторів ризику та механізмів розвитку когнітивних порушень у хворих на цукровий діабет 1 та 2 типів;
- Дослідження ролі оксидативного стресу, гіпоксії у формуванні ускладнень цукрового діабету;
- Продовження участі у міжнародному проспективному дослідженні стосовно вивчення розповсюдженості та факторів ризику депресивних розладів у хворих на цукровий діабет у рамках виконання міжнародного наукового проекту у рамках міжнародного наукового консорціуму «Діабет та депресія»;
- Вивчення клінічних проявів та підходів до лікування периферичної соматичної та кардіальної автономної діабетичної нейропатії.
Наукові інтереси пов'язані з вивченням механізмів розвитку і розробкою методів лікування ускладнень цукрового діабету, таких як діабетична нейропатія, гострі і хронічні порушення церебрального кровообігу. У результаті цих досліджень були встановлені нові механізми розвитку порушень церебрального кровообігу у хворих на цукровий діабет. Отримані нові дані щодо розповсюдженості діабетичної нейропатії та запропонована нова схема лікування хворих на цукровий діабет, ускладнений нейропатією. Вивчені клінічні прояви та механізми формування когнітивних уражень та депресивних розладів у хворих на цукровий діабет. Великий цикл наукових робіт виконаний Б.М. Маньковським з вивчення взаємозв'язку між цукровим діабетом і артеріальною гіпертензією, а також іншими проявами метаболічного синдрому. Знайдено взаємозв’язок між показниками чутливості тканин до інсуліну та рівнем артеріального тиску, порушеннями ліпідного обміну. Протягом багатьох років займається вивченням механізмів розвитку цукрового діабету 1 типу на ранніх доклінічних стадіях. Описані порушення зі сторони імунологічного фенотипу лімфоцитів, а також співвідношення про- та антизапальних цитокинів при формуванні цукрового діабету 1 типу.
Приймає активну участь у роботі міжнародних наукових колективів щодо вивчення різних аспектів розвитку ускладнень цукрового діабету.
Отримав значний науковий грант від Європейської фундації з вивчення цукрового діабету для виконання циклу робіт з вивчення взаємозв’язку між станом когнітивної функції, структурних змін головного мозку та церебральної гемодинаміки у хворих на цукровий діабет 2 типу.
Автор більш ніж 640 наукових праць, у тому числі більш, ніж 200 за кордоном, 10 монографій, з яких 2 опубліковані за кордоном (Канада, Сполучені Штати Америки). За результатами проведених досліджень у 2024 році опубліковано 31 наукові праці (1 атлас, 1 монографія, 15 статей, 14 тез), з них – 18 (7 статей, 11 тез) – за кордоном, 8 статі – в журналах, що входять до наукометричної бази SCOPUS. Є автором статей, які були надруковані в таких авторитетних наукових виданнях, як Cardiovascular Diabetology; Diabetes Therapy та інших. За цими показниками Борис Микитович належить до першох 10 найбільш цитованих вчених у галузі медицини в Україні згідно бази бібліотеки ім. Вернадського. Індекс Хірша – за базою SCOPUS – 19, за базою Google Scholar – 39.
Підготував 5 докторів та 14 кандидатів медичних наук.
В теперішній час є науковим керівником та консультантом запланованих 1 докторської та 4 кандидатських дисертацій.
Був запрошений Європейською асоціацією з вивчення цукрового діабету в якості експерта Програми “Mentorship Academy” в числі провідних діабетологів Європи.
Був запрошений до Програмного Комітету та головування на сесії Конгресу Центральноєвропейських діабетоогічних асоціацій (Італія).
Був обраний до Президії Європейської асоціації з вивчення цукрового діабету, членом Президії робочої групи з вивчення діабетичної нейропатії Європейської асоціації з вивчення цукрового діабету (Neurodiab). Неодноразово запрошувався до Програмного Комітету щорічного Конгресу Європейської асоціації з вивчення цукрового діабету, запрошувався до головування на засіданнях, приймав участь з лекціями та науковими доповідями у роботі міжнародних наукових форумів у галузі діабетології. Постійно приймає участь у якості лектора у міжнародних освітянських програмах Всесвітньої федерації цукрового діабету, Європейської асоціації з вивчення цукрового діабету. Протягом багатьох років є організатором Освітянського Курсу Європейської асоціації з вивчення цукрового діабету в Україні.
Голова Правління Української діабетологічної асоціації, член Президії Української асоціації ендокринологів, експерт Державного Експертного Центру МОЗ України.
Приймав участь та робив наукові доповіді в режимі on-line на більш, ніж 40 наукових міжнародних вебінарах та симпозіумах з міжнародною участю з питань ендокринології, кардіології, неврології.
Виконував обов’язки експерта з ендокринології МОЗ України.
Є головою правління Української діабетологічної асоціації та головував на щорічному конгресі цієї асоціації, який відбувся в Одесі в поєднаному очно-заочному форматі.
Є членом спеціалізованої вченої ради з ендокринології.
Є головним редактором наукового журналу «Діабет, ожиріння, метаболічний синдром» та «Старіння і довголіття» Продовжує виконувати обов’язки наукового редактора престижного журналу Journal of Diabetes and its Complications (видавництво Elsevier).
Маньковський Борис Микитович є членом редколегій журналів: «Journal of Diabetes Science and Technology» (США), «International Journal of Biomedicine» (США), «Ендокринологія», «Проблеми ендокринної патології», «Український біохімічний журнал», «Міжнародний ендокринологічний журнал» та інші.
Неодноразово протягом року залучався до експертизи наукових статей у провідних міжнародних журналах – Diabetes, Diabetes Care, Diabetic Medicine, Diabetes, Journal of Diabetes Science and Technology, NeuroImage Clinical, Primary Care Diabetes та вітчизняних наукових видань.