«Обравши життєвий шлях, я зумів пройти його достойно»
Микола Фуркало (1923-2020)
26 березня виповнюється 100 років від дня народження фундатора кафедри функціональної діагностики НУОЗ України імені П.Л. Шупика, видатного кардіолога і організатора кардіологічної служби в Україні, Заслуженого діяча науки і техніки України, лауреата Державної премії України професора Миколи Фуркало.
Микола Фуркало народився у селі Триліси теперішнього Олександрівського району Кіровоградської області. Він пройшов тяжкий шлях солдата в роки Другої світової війни. Після закінчення Івано-Франківського медичного інституту у 1953–1956 рр. працював лікарем на Львівщині.
З 1956 р. – аспірант Київського інституту удосконалення лікарів. Після закінчення аспірантури залишився в цьому інституті та пройшов шлях від асистента до професора на кафедрі терапії-1, яку в той період очолювали майбутній директор Інституту геронтології НАМН України професор Д. Чеботарьов і один з найавторитетніщих вчених України в галузі внутрішніх хвороб професор І. Ганджа. Ще одним колегою по кафедрі професора М. Фуркало був майбутній академік НАМН України професор О. Коркушко.
Саме на цій кафедрі у 1958 році було проведено перші цикли тематичного удосконалення лікарів з унікального на той час методу функціональної діагностики – електрокардіографії. У 1972-1974 рр. професор Фуркало працював на посаді проректора з наукової роботи Київського інституту удосконалення лікарів.
Ось витяг з інтерв’ю Миколи Фуркало: «…В Інституті удосконалення лікарів я пройшов шлях від аспіранта до професора, завідувача кафедри і проректора — шлях дуже цікавий, який запам’ятався, але вимагав від мене багато сил і старанності. Дався він мені нелегко, багато прийшлося принести в жертву. В Інституті удосконалення лікарів я пропрацював майже 20 років, це був дуже насичений подіями період. Наша робота відрізнялася від роботи у будь-якому НДІ, де є можливість планувати свій час і діяльність, тому що вона регламентувалася програмою, розкладом, величезна кількість лікарів приїздили в інститут для підвищення кваліфікації. І, треба сказати, це була робота, яка насправді перевіряла нас на міцність…»
У 1974–1989 рр. професор М. Фуркало очолював Український науково-дослідний інститут кардіології імені М.Д. Стражеска. За цей період було збудовано 5 клінічних та лабораторних корпусів Інституту, впроваджено сучасні діагностичні методи дослідження – коронарографію, ехокардіографію, радіоізотопну сцинтиграфію міокарда з вентрикулографією, холтерівське моніторування ЕКГ, електрофізіологічні дослідження, електронну мікроскопію, дослідження реологічних властивостей крові. Під керівництвом професора М. Фуркало в Інституті кардіології проводились наукові дослідження з найактуальніших питань кардіології – атеросклерозу, ішемічної хвороби серця, артеріальної гіпертензії. Саме в період роботи професора М. Фуркало на посаді директора Інституту кардіології в Україні відбулося формування кардіологічної служби, до якої увійшли обласні кардіологічні диспансери. Інститут кардіології імені М.Д. Стражеска став головним науково-методичним і консультативним центром кардіологічної служби. Активна наукова, клінічна й організаційно-методична робота в цей період принесла Інституту добру славу завдяки згуртованості і відданості справі колективу інституту, в якому працювали, зокрема, відомі вчені професори Н. Гватуа, І. Следзевська, Р. Фролькіс, В. Братусь, І. Смирнова, М. Заноздра, Г. Яновський, Л. Мхітарян, А. Токар.
У 1978 р. професор М. Фуркало створив і очолив кафедру функціональної діагностики Київського інституту удосконалення лікарів. Величезний авторитет кафедри серед слухачів і в науковій спільноті сформувався завдяки чудовій когорті викладачів, яку об’єднав на своїй кафедрі професор М. Фуркало.
На кафедрі в різні періоди працювали визнані експерти національного рівня професори І. Вихованюк і Л. Стаднюк, доценти Є. Білинський, О. Романенко, Н. Тхор, А. Лещенко, асистент О. Миронова. В активі науково-педагогічної роботи Миколи Фуркало 38 докторських та кандидатських робіт його учнів, 423 наукові праці, серед яких монографії і посібники «Атеросклероз» (два видання), «Клинические лекции по важнейшим внутренним болезням» (1975), «Клиническая кардиология» (1976), «Коронарная недостаточность» (1986), «Клинико-инструментальная диагностика поражений сердца и венечных сосудов» (1990).
У 1980 році професор М. Фуркало з групою вчених був удостоєний Державної премії України за розробку та впровадження методів етапного лікування хворих на інфаркт міокарда. За видатні наукові досягнення Миколу Кузьмича було нагороджено медалями С.П. Боткіна і М.Д. Стражеска, він отримав 12 авторських свідоцтв за наукові винаходи. За вагомий внесок у розвиток вітчизняної науки та активну участь у підготовці медичних кадрів у 1989 р. професорові М. Фуркало присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України». У 1990–1999 рр. він очолював Київське товариство кардіологів. До останнього дня життя професор Микола Фуркало продовжував займатись науковою роботою та консультувати пацієнтів в якості головного наукового співробітника Інституту кардіології.
Родинну традицію успішно продовжує його син – один з найбільш авторитетних інтервенційних кардіологів України – завідувач відділу ендоваскулярної хірургії і ангіології в Національному Інституті хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова НАМН України д.мед.н. Сергій Фуркало. В Інституті серця МОЗ України працює продовжувач династії Фуркало – онук Олексій.
Збереження незмінно високої планки рівня освітнього процесу і наукових досліджень, закладеної професором Миколою Фуркало – це постійний виклик і величезна відповідальність для колективу кафедри функціональної діагностики. З 2008 року кафедра працює на базі Інституту серця МОЗ України, вона незмінно була опорною в Україні за спеціальністю та активно співпрацює з іншими профільними кафедрами. Підготовлені співробітниками кафедри за останні роки підручник «Функціональна діагностика» (два видання), посібники «Основи електрокардіографії» (чотири видання), «Практикум з електрокардіографії», керівництво «Фібриляція і тріпотіння передсердь» (за редакцією О. Жарінова і В. Куця) є основою для сучасної підготовки лікарів на циклах спеціалізації і тематичного удосконалення.
«Збереження традицій і погляд у майбутнє» - таким був девіз нашої щорічної конференції «Функціональна діагностика серцево-судинних хвороб», присвяченої 100-річчю від дня народження професора М. Фуркало.