Серед ключових пріоритетів у роботі кафедри невідкладної, планової та відновної хірургії НУОЗ України імені П.Л. Шупика є підготовка конкурентно-спроможного фахівця для функціонування хірургічних закладів практичної мережі охорони здоров’я України.
Кардинальні зміни, що відбулися в галузі, цифровізація процесів на тлі викликів активних військових дій, диктують необхідність постійної адаптації всіх напрямків діяльності кафедри невідкладної, планової та відновної хірургії для забезпечення потреб та запитів в якісному кадровому ресурсі, що особливо гостро відчувається в прифронтових областях.
Саме для постійного моніторингу запитів та потреб КНП різного рівня підпорядкування кафедра невідкладної, планової та відновної хірургії НУОЗ України імені П.Л. Шупика (завідувач кафедри – заслужений лікар України, професор С. Саволюк) здійснює активну роботу з керівниками хірургічної служби в лікувальних установах у всіх областях нашої країни для розуміння специфіки роботи, особливостей контрактування та взаємодії з університетом з погляду забезпечення ургентної та планової хірургічної допомоги в межах стаціонарних та амбулаторних пакетів, з сучасним інфраструктурним забезпеченням і для продовження активної комунікації і налагодження різнопланової співпраці.
Комунікація вибудовується навколо проблемних аспектів адаптації та інтеграції молодих фахівців, ступінь їх готовності до відповідальної та самостійної роботи, їх компетенція при роботі з ЕСОЗ та медичними інформаційними системами, мультидисциплінарні вимоги до сучасного фахівця-хірурга (додаткова спеціалізація з судинної та пластичної хірургії, проктології, ультразвукова та ендоскопічна діагностика), що в наступному визначає ключові пріоритети співпраці в контексті лікувально-консультативної роботи кафедри невідкладної, планової та відновної хірургії, напрямків післядипломної підготовки.
Така, системна та систематична, взаємодія дозволяє кафедрі невідкладної, планової та відновної хірургії НУОЗ України імені П.Л. Шупика з лікувальними установами практичної мережі галузі дозволяє активно та гнучко змінювати формати та форми практично-орієнтованої підготовки в інтернатурі та на післядипломному етапі – цикли спеціалізації, тематичного удосконалення, адаптуючи їх зміст до реальних потреб хірургічної мережі.
