Search

 Аfter-action review (AAR) — усталена система швидкого аналізу боїв у армії США, яку українською можна назвати як «розбір польотів».

Цей метод дає змогу покращувати навички військових у змінюваних обставинах і поширювати досвід якомога ширшому колу учасників. Її називають «першим і головним стандартом НАТО». Аналогічну систему американці намагаються запровадити й у ЗСУ.

Систематизація досвіду відбувається завдяки «розбору польотів» AAR — формалізованому опису того, яким був план місії, що очікували в результаті, що й чому відбулося насправді і як покращити ситуацію в майбутньому. На американському військовому жаргоні AAR перетворилося на дієслово (українською це звучало б «аарувати» — тобто аналізувати за методикою AAR). Часто розділяють формальний (після завершення всієї місії) та неформальний (після певної короткої фази) AAR. Важливо не лише «проговорити урок», а й утілити зміни під час уже найближчої місії, щоб визначити, чи покращення справді працює.

Наприкінці місії командувач OPFOR може навіть навмисне «здатися в полон» силам BLUEFOR, щоб узяти участь у їхньому «ааруванні» й так ще більше розширити та покращити навчальний досвід, а також удосконалити спосіб мислення для розв'язання завдань у реальних умовах. Важливою є також навичка формулювати нові уроки з ситуацій, у яких бійці ніколи не опинялися.

«Ви сказали — я почув»

Методика американцям так сподобалася, що її запозичив навіть бізнес. Але не все пішло гладко. Найбільша проблема, перед якою постали корпорації, коли намагалися втілити методи AAR, — це спрощене сприйняття системи, як формального звіту про допущені помилки. Компанії, які «підглядали» за військовими, робили все «як по книжці»: збирали збори після проваленого проєкту, писали за підсумками звіт … і знову наступали на ті самі граблі. А питання було в тому, що AAR — це не просто «збори за підсумками» й не лише «звіт», до того ж уся процедура стосується не тільки «провалених», а й успішних проєктів.

«Давай начистоту»

Після завершення кожного етапу або всієї місії на зборах слід проговорити результати. Під час інтенсивних навчань ідеться про десятки таких зборів упродовж тижня й на різних рівнях управління. Це не обов’язково мають бути багатогодинні наради. Особливо якщо йдеться про обговорення якогось одного етапу завдання невеликим підрозділом. Типовими є 10-15 хвилинні мітінги «біля капота Хамві» безпосередньо на полігоні.

Збори відбуваються на основі правил, які всі знають і приймають. Вони прості, але жорсткі:

  • участь беруть усі;
  • не беремо близько до серця (no thin skins, «тонкошкірих немає»);
  • усі рівні між собою («погони залишаємо за дверима»);
  • ведемо нотатки;
  • фокусуємося на своїх промахах, а не тих, хто над нами (у командування буде власний розбір);
  • ми абсолютно відверті;
  • керівники першими визнають свої помилки, а щодо підлеглих — шукають не винних, а способи покращити ситуацію.

Важливо, щоб зустріч відбувалась у режимі діалогу, а не лекції чи повчання з боку керівника. ¾ часу мають говорити солдати. Офіцерам слід бути якісними фасилітаторами, не перебирати увагу на себе й не домінувати. І водночас визнавати, що незгода з їхнім рішенням не дорівнює неповазі.

Ось цитата одного американського військового: «Однією з причин, чому ми можемо говорити так відверто під час AAR, є те, що наше начальство поставило умову: вони хочуть знати, що насправді є проблемою, що ви дійсно думаєте, а не лише чути відповідь, яка їм сподобається. Якщо вони дізнаються, що ви приховуєте факти або не зовсім чесні, це кінець вашої кар’єри. Люди, яким бракує чесності чи відвертості, залишають службу, бо не отримують підвищення».

Як відбувається обговорення

Спершу відповідальний офіцер коротко оглядає те, що відбувалося. «Аарування» відбувається на основі чотирьох базових питань:

1) що ми планували (і тут важливо згадати про чіткість завдання — які було задано стандарти);

2) які результати ми отримали по факту;

3) що привело нас до таких результатів (тут важливо виявити «підводні камені» — і невдачі, й успіхи, саме тому так важливо, щоб учасники були максимально відвертими й готовими до критики);

4) що ми залишимо в цьому вигляді, а що покращимо (що робитимемо далі).

Вважається, що перші два запитання мають займати 25% обговорення, ще стільки само — третє запитання, а половину відведеного часу має йти на останнє запитання.

Більше можна знайти ТУТ

Оцініть матеріал

Актуальність матеріалу: 60.75% - 4 Голосів
Корисність матеріалу: 61.75% - 4 Голосів
Доступність матеріалу: 61% - 4 Голосів

Загальна оцінка матеріалу