Спочатку трохи теорії. У нас в країні було і поки що є так зване інституційне фінансування БПР. Це коли держава визначає потребу у БПР і відповідно до потреби фінансує заклади ПДО. А на місцях лікарі із державних і комунальних закладів ОЗ безкоштовно отримують путівки на підвищення кваліфікації у заклади ПДО.

Тепер цю систему інституційного фінансування заплановано ліквідувати і на заміну ввести систему так званого капітаційного  фінансування. Це коли держава фінансує не заклади ПДО, а лікарів – per capita. Гроші із держбюджету передаються на місця, де працюють лікарі. І лікарі самі вибирають собі заклад ПДО і привозять із собою кошти за навчання у заклади вищої освіти та післядипломної освіти, цим наповнюючи спецфонд освітніх закладів.

Зазначені зміни у БПР передбачені новими постановами уряду, що були прийняті влітку. Особливе значення для нас і усіх інших закладів і факультетів ПДО має доповнення до постанови КМУ від 28.03.2018 №302, прийняте 21 серпня 2019 р. постановою №798. Ця постанова якраз і передбачає введення в країні нового капітаційного принципу фінансування БПР лікарів.

В той же день було прийняте і розпорядження КМУ №674-р, яким затверджено календарний план переходу на нову капітаційну модель фінансування БПР. Пунктом 18 цього плану МОЗ та Мінфіну визначений термін: розробити цей новий механізм до ІІІ кв. 2020 р.

Але нещодавно, 27 січня 2020 р., опубліковано для обговорення і прийняття проект постанови КМУ щодо впровадження цього механізму вже з 1 квітня 2020 р.

Реалізувати капітаційну модель, на нашу думку, було би цілком можливо при наявності адекватного, апробованого і працюючого механізму фінансування. Адже лікар муситиме тепер щороку набирати по 50 балів і він матиме сильну мотивацію приїжджати на навчання.

В чому ж тоді проблеми? - Проблеми є і вони дуже серйозні.

Але щоби ці проблеми були всім зрозумілі, я нагадаю систему фінансування діяльності Академії. Ви знаєте, що Академія фінансується із двох джерел. Держава наповнює так званий загальний фонд. І недержавні джерела формують – спецфонд. Як ці кошти між собою співвідносяться?

Загальний фонд у нас 60%, спецфонд – 40%. У 2019 році ми отримали від держави в загальний фонд 156,4 млн. грн. Крім того, заробили у 2019 р. додатково із інших джерел у спецфонд ще 107 млн.

Більш докладніше про загальний фонд. Оці 156,4 млн. надходили до нас по чотирьох бюджетних програмах. Я їх буду називати скорочено: освіта (2301080), стоматцентр (2301200), наука (2301020) і клініка репродуктології (2301170). По цих чотирьох програмах у нас станом на 01.01.2020 р. фінансувалося 1144 посади. Але дуже нерівномірно.

Останні три програми (стоматцентр, наука і репродуктологія) мали на 2019 рік разом всього 6,4% із 156,4 млн. (це 10,1 млн.грн.) коштів загального фонду і по цих трьох програмах утримували всього 146,7 посад із 1143,75 (або 12,8%).

(Програма стоматцентр (2301200) дала нам 5,3 млн. грн. або 3,4% від 156,4 млн. На ці кошти утримували 72 посади стоматцентру. По програмі наука (2301020) ми мали 3,2 млн. або 2%. Утримували 56 посад. Клініка репродуктології фінансувалася у 2019 р. обсягом 1,5 млн. або 0,96% від усього загального фонду (2301170). Утримували 18,75 посад.)

На 2020 рік по цих трьох програмах ми не очікуємо суттєвих проблем із фінансуванням, пов’язаних зі зменшенням і так малих його обсягів.

Нарешті, програма освіта (2301080). Вона дає нам найбільше коштів: із 160,5 млн. – 150,4 млн. (або 94%) і дозволяє утримувати практично весь персонал.

На ці освітні кошти утримуються по загальному фонду 997 посад в Академії (87% від усіх посад по загальному фонду), в тому числі 511 науково-педагогічних працівників на 81 кафедрі та 486 посад інших працівників (лаборантів, інженерів, техніків, інспекторів, бухгалтерів, економістів, юристів, управлінців – ректорат, деканати, керівники відділів, секторів тощо).

Тобто, навіть незначні зміни державного фінансування зачіпають значну кількість працівників Академії, які утримуються на загально-му фонді.

Тепер про проблеми.

Проблема перша. Нового механізму капітаційного фінансування БПР ще нема. Але в проекті ДБ для закладів і факультетів післядипломної освіти передбачається зменшення фінансування оплати праці по програмі освіта (2301080) із загального фонду вже із 1 квітня 2020 року. Обсяг зменшення становить на 38,5% коштів менше від потреби на оплату праці. Кошти переведені і зарезервовані МОЗ на окремій бюджетній програмі 2301090 у сумі 141 млн. грн.

Проблема друга. Ці кошти планується зняти із закладів ПДО не поступово, по-квартально, протягом року, а одночасно, із 1 квітня. Відповідно треба в закладах одночасно скоротити дуже багато посад працівників, які далі буде неможливо утримувати на загальному фонді. Приблизно 40% по загальному фонду із 1 квітня 2020 року підлягає скороченню (бо у нас в Академії на це не вистачатиме на рік близько 38,5 млн. державного фінансування на оплату праці та ще 8,4 млн. – на необхідні нарахування).

В чому причина проблеми? - Якби обсяг надходження коштів у нас зменшувався поступово, то можна було би теж поступово, безболісно для Академії, переводити працівників на спецфонд, який буде теж поступово збільшуватися, коли за лікарями стануть надходити до нас гроші.

А при одночасному суттєвому скороченні державного фінансування спецфонд ще не встигне теж одночасно наповнитися в необхідному обсязі, щоби звідти переведеним  на спецфонд працівникам платити зарплату. Вже 5 квітня буде нема звідки людям виплатити аванс. Їх прийдеться звільняти. І що важливо, скороченню, згідно чинної нормативної бази, підлягатимуть, в першу чергу, молоді, найбільш перспективні працівники, які були зараховані на роботу на кафедри чи у відділи останніми.

Особливо тривожним є те, що прийдеться закривати, об’єднувати вузькоспеціалізовані, малочисельні кафедри. Багато з них є єдиними в Україні, наприклад, кафедра хоспісної та паліативної медицини, кафедра дитячої неврології та медико-соціальної реабілітації, кафедра діабетології та чимало інших.  Відновити їх у наступному буде надто складно.

Проблема третя. Лікарям треба буде їхати на навчання за власний кошт із надією, що їм ці гроші повернуть, коли буде колись впроваджено на місцях новий механізм фінансування БПР. І чи багато тоді до нас приїде, особливо у ІІ кварталі наступного року? Може виникнути ефект вакууму в закладах ПДО.

Проблема четверта. В Україні відсутня система акредитації (сертифікації) провайдерів освітніх послуг безперервного професійного розвитку лікарів та методик визначення можливої кількості наданих балів цими провайдерами лікарям. З’являються десятки організацій, які безконтрольно пропонують освітні послуги. Виникає з 1 квітня 2020 р. ефект знецінення навчальних циклів у закладах ПДО, адже з’являється можливість просто домовитися з певними провайдерами таких «послуг» щодо отримання сертифікату з потрібними балами навіть без відвідування заходу, незважаючи на його якість.

Проблема п’ята. Немає визначеності, хто із лікарів на місцях отримає безкоштовну путівку, а хто «капітаційну». Це створює підстави для корупційних дій при розподілі путівок на навчання.

Нарешті, в Україні досі не створена діюча система лікарського самоврядування. В розвинених країнах саме органи самоврядування лікарів визначають, якому провайдеру послуг БПР можна довіряти, який потрібен перелік послуг і їх цінність в балах. Навіть, органи самоврядування можуть частково фінансувати БПР.

Про ці проблеми і виникаючі ризики для ПДО України і НМАПО імені П.Л. Шупика ми інформували Міністра охорони здоров'я України п. Зоряну Скалецьку і її заступників, заступника Міністра фінансів України п. Юрія Джигира, голів комітетів ВРУ з питань бюджету і з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медично-го страхування панів Юрія Арістова та Михайла Радуцького, голів ЦК і міського комітету профспілки медпрацівників пп. Вікторію Коваль та Сергія Кубанського. Є також чисельні звернення різних лікарських асоціацій до нашого Міністра.

Нарешті, я разом із ректорами Запорізької і Харківської медичних академій ПДО звернувся до Президента України Володимира Зеленського.

У всіх цих зверненнях ми пропонували, по-перше, здійснення впровадження капітаційної моделі фінансування БПР лише із 2021 року – після розробки, затвердження і апробації його на місцях.

А, по-друге, цей перехід на капітаційне фінансування БПР мусить бути поступовим, по-квартальним, протягом року, а не разовим.

І, по-третє. У 2020 році, до впровадження капітаційної моделі, необхідно дозволити МОЗ фінансувати заклади ПДО у необхідних обсягах для БПР за наявною програмою 2301090, де ці кошти зарезервовані. Зараз ці всі звернення розглядаються, але, на жаль, надто повільно.

Водночас НМАПО імені П.Л. Шупика зараз робить все можливе щодо збільшення надходжень до спецфонду за рахунок позабюджетних освітніх послуг.

Ми почали вже зараз пропонувати закладам і органам ОЗ укладати угоди на навчання на поточний рік, створили десятки нових короткотривалих та дистанційних форм навчання на циклах тематичного вдосконалення, семінарах, майстер-класах, симуляційних тренінгах, в тому числі зовсім нові освітні послуги, запроваджуємо електронну реєстрацію слухачів, потужно працюємо з  масмедіа для розкриття можливостей Академії. Важливе значення має сертифікація програм Академії за кордоном. Але компенсувати 38-мільйонні втрати державного фінансування практично неможливо.

При відсутності додаткових залучених коштів, ми будемо вимушені скоротити значну частину штатних посад, які утримуються на загальному фонді. Обсяг скорочення великий: приблизно на 40% у всіх структурних підрозділах Академії, в т.ч. на всіх кафедрах.

Якщо нам буде вистачати спецфонду, то люди, які працюють зараз на цих посадах, будуть частково переведені на спецфонд. Якщо ж зароблених коштів не вистачатиме, то для збереження структурно-го підрозділу, кафедри, треба буде частині працівників перейти на неповну зайнятість – до того, поки не запрацює капітаційний меха-нізм фінансування чи коли буде залучено достатньо інших коштів, або ж, при незгоді працівника перейти на неповну ставку, звільнитися за скороченням штату.

Якщо якісь кафедри будуть не в змозі наростити позабюджетне фінансування для свого існування, то постане питання про їх об’єднання або закриття.

Рік для нас усіх наступив дуже важкий. Але все ж переконаний, що здоровий глузд відповідальних у країні осіб переможе і система підвищення кваліфікації лікарів в Україні і надалі буде зразковою.